До вашої уваги розклад заходів на 2015/16 н. р.:

Подія	Дата	Місце проведення	Хто може взяти участь
Шкільний етап олімпіади в Києві	22 жовтня, четвер (для шкіл, що взяли спільний текст)	Київ	Усі київські школярі; рекомендовано для учнів 9—11-х класів
Регіональні відкриті олімпіади (див. нижче)	7 і 21 листопада, суботи	Запоріжжя, Львів, Харків, Чернівці (але див. нижче)	Усі українські школярі за умови попередньої реєстрації; рекомендовано для учнів 8—11-х класів
Районний етап олімпіади в Києві	13 грудня, неділя	Київ	Переможці шкільних олімпіад (ті, хто потрапив у заявку школи); залежно від району до участі можуть допускати інших бажаючих з відповідного району
Інтернет-олімпіада		Інтернет	Усі українські та іноземні школярі, крім киян, за умови попередньої реєстрації; рекомендовано для учнів 9—11-х класів
Відкриті лекції лінгвістів-науковців	лютий — квітень	Київ	Усі бажаючі за умови попередньої реєстрації
Перший тур білоруської олімпіади	14 лютого, неділя	Київ, Запоріжжя	Ті, хто написав онлайновий тур олімпіади у січні
Другий тур білоруської олімпіади	6 березня, неділя	Мінськ (Білорусь)	Від України — переможці першого туру олімпіади
Київська відкрита олімпіада	12 березня, субота (командний тур); 13 березня, неділя (особистий тур)	Київ	Усі українські та іноземні школярі за умови попередньої реєстрації; рекомендовано для учнів 6—11-х класів
Фінальний етап польської олімпіади	9 квітня, субота	Вроцлав (Польща)	Від України — переможці осінніх регіональних олімпіад 2015/16 н. р.
Відбір на міжнародну олімпіаду	16 і 17 квітня	Київ	Переможці Київської відкритої олімпіади
Олімпіада зі штучного інтелекту, еволюційної та нейробіології	30 травня	Київ	Усі українські школярі за умови попередньої реєстрації; рекомендовано для старшокласників
Літні тренувальні збори	25...30 червня	Київ	Переможці відбору на міжнародну олімпіаду, а також інші бажаючі
Міжнародна олімпіада	24...30 липня	Майсур (Індія)	Переможці відбору на міжнародну олімпіаду

Детальніша інформація про кожен з перерахованих заходів з’являтиметься на сайті поступово.

Регіональні олімпіади цього року заплановано провести в чотирьох обласних центрах: до Харкова, який уже приймав олімпіаду 2014-го, долучаться Львів, Чернівці та Запоріжжя. Олімпіади мають відкритий характер: участь у кожній з них може взяти будь-який школяр регіону, так само як і учні з інших регіонів України (за умови попередньої реєстрації). Рекомендований вік учасників — не молодше за восьмий клас.

Регіон	Дата	Час	Місце проведення	Організатори
Запоріжжя (сайт)	21 листопада, субота	9:30...14:00	Гімназія № 28	Галина Кириченко, гімназія № 28; Ірина Добровольська, ліцей № 105
Львів (сайт)	21 листопада, субота	9:45...14:00	Академічний корпус Українського католицького університету (на Козельницькій)	Олесь Добосевич, Український католицький університет; Андрій Романюк, Національний університет «Львівська політехніка»
Харків (сайт)	7 листопада, субота	9:45...14:00	Конференц-зал стадіону «Металіст»	Олександр Крижановський, НВК № 45 «Академічна гімназія»; Данило Мисак
Чернівці (сайт)	21 листопада, субота	10:00...14:30	Факультет математики та інформатики Чернівецького національного університету	Олена Карлова, Чернівецький національний університет

Переможцям регіональних олімпіад буде оплачено поїздку та проживання в Києві для участі в Київській відкритій олімпіаді, що пройде у березні. Крім того, тих, хто покаже найвищі результати, чекає участь у фінальному етапі польської олімпіади, що відбудеться у Вроцлаві у квітні 2016 р.

Якщо ви представляєте школу чи інший заклад у місті, якого ще немає у списку, та хочете провести олімпіаду у себе, будь ласка, надішліть заявку на адресу . Відповідь має надійти протягом двох днів.

Запрошуємо випускників, студентів, викладачів та інших зацікавлених осіб також брати участь: долучатися до складу журі, допомагати з організацією заходів, ставати авторами задач. Для цього надішліть на  (або на адресу організаторів олімпіади вашого регіону) листа з короткою інформацією про себе і про те, як саме ви могли б допомагати. Відповідь має надійти протягом двох днів.

До вашої уваги детальна статистика відвідувань сайта українських лінвістичних змагань ling.org.ua у період з 13 січня — дня, коли сайт почав роботу, — до 31 серпня 2015 року. Інформацію зібрано за допомогою системи Google Analytics.

Загальна статистика за період:

• Відвідувань сайта: 13 279.
• Унікальних пристроїв, з яких відвідували сайт: 2571.
• Переглядів сторінок: 37 778.
• Середня тривалість відвідування: 3 хв 55 с.
• Найбільша відвідуваність за день: близько 400 сеансів із 160 пристроїв (рівні показники спостерігалися 15 і 16 березня: на день проведення особистого туру Київської відкритої олімпіади та після нього).
• Зареєстрованих користувачів, що відвідували сайт: 101 (із них 45 зареєструвалися протягом звітного періоду, решта були зареєстрованими користувачами сайта matholymp.org.ua).

Принаймні по 100 відвідувань сайта було здійснено з п’яти регіонів України:

1. Київ: 10 771 сеанс.
2. Харківська область: 637 сеансів.
3. Запорізька область: 250 сеансів.
4. Львівська область: 108 сеансів.
5. Тернопільська область: 106 сеансів.

Загалом на сайт заходили з усіх регіонів України, з Криму та з-за меж країни.

Подібна статистика публікуватиметься на сайті щорічно на початку вересня.

Про задачі та результати цьогорічної міжнародної олімпіади на сайті вже писали, але з матеріалів фотогалереї стає зрозумілим, що власне тури — далеко не все, що на цій олімпіаді відбувалося. І справді, чи не найцікавішим (окрім, звичайно, завдань) у поїздці на подібне змагання є знайомство з людьми з інших країн та різноманітними культурними традиціями. Тож спробую розповісти, як проходила ХІІІ Міжнародна олімпіада з лінгвістики з точки зору її учасника, автора цієї статті Ади Мелентьєвої.

Як і більшість наших лінгвістичних поїздок, ця розпочалася у терміналі D міжнародного аеропорту «Бориспіль», де ми (восьмеро учасників та троє супроводжуючих) зібралися для перельоту до Софії через Стамбул.

Власне перельоти пройшли без особливих пригод, якщо не враховувати вже традиційну партію у «черв’ячків» та відчайдушні настанови керівників повторити базовий матеріал з фонетики. У Стамбулі ми мали близько шести годин на пересадку, тож скористалися можливістю подивитися місто. Розділилися на дві групи: перша, менш численна, разом з керівником першої команди Данилом Мисаком у швидкому темпі (читай: бігом) відправилася поглянути на Блакитну мечеть та інші місцеві пам’ятки, тоді як друга на чолі з Максимом Чорним, керівником другої команди, від’їхала не так далеко від аеропорту та у більш спокійній атмосфері пройшлася вулицями житлового району та пообідала у звичайному ресторанчику, що вирізнявся хіба що тим, що в меню не були вказані ціни (тож стало в пригоді те, що Максим на достатньому рівні володіє турецькою).

Повернувшись до аеропорту, ми відправилися на рейс до Софії, звідки нас та кілька інших команд організатори повезли до Благоєвграду — міста, де й мала проходити олімпіада. До своїх кімнат (скромних, але зручних та чистих) ми потрапили вже далеко за північ.

Ранок наступного дня ми провели спокійно: відпочивали від перельотів. Після обіду відбулося відкриття, під час якого ми трохи поспілкувалися з іншими командами та знайшли знайомих з тренувальних поїздок і попередніх олімпіад (у тому числі й цьогорічної ММО), а також насолодилися виступом колективу болгарського народного танцю. Звичайно, при цьому ми не забували слухати промови організаторів, а традиційна презентація відомого лінгвіста та члена журі олімпіади Івана Держанського про те, як себе поводити на турі, як завжди, викликала гучні оплески. Після відкриття й вечері багато хто з учасників не став довго затримуватись перед тим, як піти спати. Хоча були й такі країни, що не сильно переживали стосовно того, в якій формі завтра писатимуть тур.

Особистий тур олімпіади приємно вразив нас цікавими завданнями (і трохи менш приємно — їхньою складністю). Після шести годин напруженої роботи учасники з різних країн розпитували одне одного на предмет незрозумілих моментів у розв’язаннях, а також щодо результатів (на це питання відповідали зазвичай нервовим сміхом). Відпочивали від туру трохи пізніше на вечірці з вогняним шоу. Там ми нарешті ближче познайомилися з деякими командами (найкраще — з Південною Кореєю та Росією), а Антон П’янков підкорив публіку своїми танцювальними здібностями. Оскільки наступного дня змагань не планувалося, спати пішли пізно.

День між турами знайомив нас із болгарською культурою: ми відвідали відомий Рильський монастир, що, окрім своєї історії, цікавий ще й мальовничими архітектурою та краєвидами, а потім насолодилися болгарським обідом та пройшли майстер-клас з народних танців, який, однак, досить швидко перетворився на інтернаціональну дискотеку. Тим часом кілька шукачів пригод з нашої команди переходили убрід неглибоку річку та досліджували інший її берег.

Повернувшись до Благоєвграда, учасники, керівники та члени журі прослухали дві лекції з комп’ютерної лінгвістики, а потім відправилися відпочивати перед командним туром.

Наступного дня, після чотирьох годин відносно невдалих спроб розібратися з мовою північна сото, ми з подивом виявили, що фактично змагання вже завершене. Удень частина команди пішла підкоряти вершини Благоєвграда, інша — в міський аквапарк, а хтось залишився відпочивати в кімнатах. А ввечері пройшли ще одна лекція та традиційна гра IOL Quiz (щось на кшталт «Своєї гри», але з охопленням лінгвістичної тематики). Єдиним гравцем, що залишився з додатним рахунком, була аудиторія...

Наближалося закриття, але більшості наших учасників гріла душу перспектива триденної екскурсії. Хоч ми і хвилювалися в очікуванні своїх результатів (розбір задач лише посилив сумніви), загалом вони нас приємно вразили. А отже, можна було більше не переживати та відправитись на вечірку з барбекю.

Слід сказати, що більшість наших учасників на вечірці довго не затрималася: обмінявшись написами різними мовами з багатьма учасниками на пам’ять, ми разом з іншими слов’янськими командами вирішили влаштувати гру в «шляпу». Але, оскільки ми все-таки цікавимося лінгвістикою, гра була незвичайною: кожен пояснював слова своєю рідною мовою (або однією з них), причому тільки тим, хто цієї мови не знав. Незважаючи на те, що слова ми обрали неважкі, завдання виявилось досить складним — та тим і веселіше.

Наступного дня рано вранці Антон, Гліб та Вова на чолі з Максимом покинули нас, відправишись назад до Києва, тоді як решта залишилася на екскурсію (фото). Про свій вибір ми не пошкодували навіть у найнапруженіші її моменти (але про це згодом). А поки що — розсілися по автобусах, що спершу мали відвезти нас до Пловдива, та наготувалися дрімати у кріслах, зрідка роздивляючись поля та синюваті пагорби.

Під час поїздки ми мали нагоду послухати розповідь гіда про історію міста, але більшість екскурсантів надала перевагу сну або музиці (так було і під час інших переїздів). Діставшись до місця призначення, ми пройшлися вулицями історичного центру, уставленими чепурними будинками, та завернули до одного з дворів, щоб подивитися виставу під назвою «Весілля у Старому місті». Актори розмовляли болгарською, а зрозуміти, що відбувається, допомагала ведуча: у перервах вона розповідала стислий зміст подій англійською. Вистава закономірно завершилася весіллям, на якому охочі глядачі могли навіть потанцювати. Загалом сюжет видався трохи дивним, але, безумовно, ми дізналися щось нове про традиції Болгарії. Після смачного обіду ми попрямували далі, повз античний театр (який, на жаль, виявився зачиненим) до решток Римського стадіону. Після цього мали вільний час, який наша компанія витратила головним чином на пошуки більш-менш прохолодних напоїв та книжкові магазини. Далі — переїзд до Старої Загори та поселення у готелі, що нас приємно вразив. Після вечері деякі екскурсанти пішли гуляти містом, але серед нас цією можливістю скористався лише Данило.

Наступним ранком ми розпрощалися зі Старою Загорою та відправилися до Шипки — монумента болгарським солдатам на вершині гори. Ціною за краєвиди були кількасот сходинок, які довелося подолати пішки.

Знову розмістившись в автобусах, мальовничими серпантинами ми з’їхали з гір до містечка Велико-Тирново, яке одразу нам полюбилося своїми крутими вуличками та дотепними графіті. Приємне враження псував лише стан готелю, де мали ночувати: персонал не встиг прибрати кілька кімнат, у тому числі й нашу. Тим не менш, ми залишили у номері свої речі та (був іще день) відправилися на екскурсію до фортеці Царевець, де насолодилися стародавньою архітектурою у поєднанні з розписом стін церкви фортеці в сучасному стилі.

Далі ми з дівчатами тимчасово від’єдналися від загальної групи та разом з командами Росії відправилися підкорювати покинутий будинок неподалік, що привернув нашу увагу по дорозі до фортеці. Всередину будинку, як виявилось, було неважко залізти через одне з вікон. Ми були у захваті: вишуканий вітраж, статуя лева з гербом міста (там-бо раніше знаходився місцевий будинок культури), десятки метрів кіноплівки на підлозі, розчавлені платівки, напіврозвалені чоботи величезного розміру — перелік далеко не повний. Кінець кінцем ми вирішили повернутися до цивілізації, тож пройшлися вулицями, скуштували неймовірно смачного морозива та провели немало часу біля стенду із радянських часів зі значками, вишукуючи назви рідних міст.

Після вечері у готелі ми потрапили на чарівне світлове шоу: з тераси на даху будівлі роздивлялися, як пагорби міста мінилися кольорами під музику. А от по поверненні до готелю на нас чекав неприємний сюрприз. Виявилось, що наші кімнати й досі залишалися неприбраними. Усе владналося тільки близько опівночі.

Наступного дня ми переїхали до Софії, де мали кілька годин вільного часу, тож залишили речі у камері схову на залізничному вокзалі та трохи поблукали містом. Увечері ж відправилися до аеропорту — летіти додому.

Особливістю нашого перельоту назад була пересадка у Стамбулі: прилітали ми близько одинадцятої вечора, а вилітати мали десь о дев’ятій ранку, причому з іншого аеропорту. Відповідно, з комфортними умовами ночівлі аж ніяк не складалося. Зате тієї ночі ми дізналися, що пластикові сидіння зручніші для спання, ніж металеві; що заснути що на тих, що на інших — можна, але (закономірно) незручно; що третя година ночі — саме час складати фізичні задачі та малювати; що у вузький простір перед сидінням автобуса реально помістити і валізу, і власні ноги; а також — щоб випити кави, можна обійтися як без знання турецької, так і без знання англійської продавцем.

Історія закінчилася щасливо. Ми навіть виявилися здатними на групову фотографію на виході з «Борисполя», а київські дощі стали щастям після болгарської спеки.

Звісно, багато друзів та знайомих були раді привітати нас із результатами. Але прильотом назад олімпіада насправді не скінчилася. Її учасники знаходять одне одного у соцмережах, спілкуються на лінгвістичні теми та не тільки, навіть організовують масштабний обмін поштовими листівками з написами різними мовами. І ця складова міжнародної олімпіади чи не настільки ж важлива, як і саме змагання: на таких заходах знаходиш друзів та однодумців, можливо (маю надію) на все життя.

(У статті використано фотографії Марії Степанюк та Олексія Альохіна.)

Починаючи з 2015/16 навчального року Київська відкрита олімпіада з лінгвістики набуває статусу офіційної столичної учнівської олімпіади, тобто проводитиметься за наказом Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Києва на рівних правах з іншими предметними олімпіадами. Чим це добре? Переведення змагання в контекст офіційних олімпіад має кілька позитивних аспектів.

Передусім це означає, що тепер в олімпіади з’являються шкільний та районний етапи. Звичайно, через відсутність на перший час широкої категорії вчителів, які добре усвідомлюють, що таке лінгвістичні олімпіади, від цих етапів (і особливо від шкільного) не варто очікувати дуже багато. Тим не менше вони, безумовно, дозволять популяризувати і лінгвістичні олімпіади, і саму лінгвістику як у колі учнів, що так чи інакше опиняться серед учасників змагання, так і в колі вчителів, яким доведеться такі місцеві змагання організовувати. Разом із тим опитування учасників лінгвістичних олімпіад 2014 і 2015 років показало, що в Києві справді є вчителі, які могли б узяти на себе якісне проведення шкільних та районних етапів. Особливо це стосується Солом’янського та Дарницького районів, трохи менше Печерського.

Районний етап лінгвістичної олімпіади, як і всіх інших предметних олімпіад у столиці, буде проходити за спільними текстами. Імовірно, перші кілька років завдання цього етапу матимуть тестовий характер.

Іншим позитивним аспектом є те, що школи, які не мають у своєму педагогічному складі «готових» фахівців, матимуть тепер більший інтерес залучати до занять з учнями лінгвістикою нових працівників або ж зацікавлювати в цьому, скажімо, власних учителів математики, інформатики, української або іноземних мов. На жаль, бажання виділитися успішним виступом на офіційних олімпіадах тут спрацьовує значно краще, ніж той факт, що лінгвістика як галузь сучасної науки, ще й достатньо цікава, дійсно потребує значно ширшого представлення у школах, ніж вона має на даний момент.

Третім плюсом є те, що офіційний статус змагання в Києві відкриває дорогу, хоч і тернисту, до офіційного статусу лінгвістичних олімпіад на рівні України. Це означатиме проведення регіональних олімпіад в усіх областях (а також IV етапу олімпіади серед переможців усіх регіональних) — тобто суттєве поширення кола вітчизняної обізнаності щодо лінгвістики.

Нарешті, останньою, але не менш важливою, вигодою переведення олімпіади на офіційний рівень є її відтепер щодалі менша залежність від конкретних організаторів. Не є таємницею, що на даний момент олімпіадою опікується доволі обмежене коло осіб. Поки гарантами проведення олімпіади є окремі люди, із нею може статися яка завгодно прикрість у будь-який момент часу. Натомість, коли гарантом проведення виступає офіційна установа, шукати людей, що зможуть організувати олімпіаду за тих чи інших обставин, стає її обов’язком. Звичайно, на даний момент залежність подолано далеко не повністю, але це є перший і найважливіший крок до того.

Є в «офіціалізації» олімпіади і мінуси. Це певне зниження загального організаційного рівня. Скажімо, не варто очікувати на публікацію результатів районного етапу олімпіади, крім як, можливо, в окремих районах. Крім того, це неминучий елемент бюрократії, який може позначитися, скажімо, на датах проведення олімпіади. Сподіваймося, однак, що спільними зусиллями дати й час вдасться вибрати такими, щоб і формат олімпіади не постраждав, і збігів з іншими важливими подіями не трапилося.

На олімпіадному сайті Інституту післядипломної освіти викладено проект порядку проведення Київської відкритої олімпіади з лінгвістики, який планується затвердити наказом восени. Поки цього не сталося, є можливість обговорити та за необхідності підкорегувати дане положення. Як завжди, чекаємо на ваші коментарі на сайті та листи на адресу .

Наостанок висловлюємо подяку керівництву Інституту післядипломної освіти, а також особисто Олександру Борисовичу Рудику за сприяння в зміні статусу олімпіади. А всіх небайдужих студентів і особливо майбутніх першокурсників — незалежно від колишніх успіхів на олімпіаді — гостинно запрошуємо долучатися до складу тих, завдяки кому олімпіада пройде наступного року: допомагати з організацією, складати задачі та ставати членами дружньої команди журі.

Здавалося б, кожен, хто вперше приходить на лінгвістичну олімпіаду, приблизно знає, чого очікувати: подивився тренувальні завдання на сайті, подумав сам, почитав розв’язання, що ще потрібно? Але вже на турі зазвичай з’ясовується, що й гадки не маєш про одну річ: як, власне, розв’язані задачі розписувати. Що конче потрібно зауважити, а чим можна знехтувати? Про це й поговоримо.

У розписуванні задач можна виокремити два різних підходи. Перший — занотувати абсолютно всю послідовність міркувань, починаючи з того, як помітити шлях до розв’язку, і закінчуючи обґрунтуванням його логічності. Зазвичай учні, особливо ті, що беруть учать у математичних олімпіадах, намагаються писати задачі саме так. Це, звичайно, допомагає помітити потенційні помилки на етапі записування розв’язку. Але у цього підходу є й дуже суттєвий недолік: на оформлення роботи йде занадто багато часу. На турі практично неможливо встигнути розв’язати достатню кількість задач та детально їх розписати. Записавши щось не дуже важливе, можна не дійти до головного, а це не кращим чином відобразиться на балах за задачу. Саме тому варто користуватися другим підходом.

Другий підхід полягає в тому, щоб записати фактично не розв’язання, а набір правил: описати модель граматики мови, що підтверджується умовою задачі та за якою можна однозначно знайти відповіді на завдання. Це зазвичай включає у себе невеличкий словник, схему порядку слів у реченні (якщо у задачі є речення, а не просто окремі слова) та схему побудови форм слів (за допомогою префіксів, закінчень тощо). Дуже важливо не забувати про деталі: наприклад, чергування голосних залежно від форми слова. Ну і, звичайно, треба виконати завдання.

Хоч описані підходи нерівноцінні за часом реалізації, оцінюють їх абсолютно однаково, адже головне у лінгвістичній задачі — побудувати робочу модель, а не логічно її вивести. Правильність розв’язання гарантується вже принаймні тим, що воно не суперечить умові та недвозначне. Тож радимо на турі розписувати задачі саме так: чітко, але коротко.

Прикладом може слугувати задача на чжуанську мову з матеріалів для підготовки. У поданому в матеріалах розв’язанні наведено увесь хід думок, але його не обов’язково виписувати, щоб отримати повний бал. Наведемо натомість приклад розв’язку цієї задачі за допомогою другого підходу:

Слово	Значення
ǐt	1
ŋej	2
ha	5
cǎt	7
cǐp	розряд десятків
pak	розряд сотень
cin	розряд тисяч
lǐŋ	порожній розряд

Числівник твориться в порядку від старшого розряду до молодшого. У кожному розряді, якщо він не порожній, спершу вказується його значення (ми маємо переклади лише для значень 1, 2, 5, 7), а потім власне назва розряду (у випадку, коли значення розряду дорівнює 1 і це не розряд одиниць, слово ǐt не пишемо, а пишемо тільки назву розряду). Розряд одиниць назви не має. Якщо розряд порожній, замість його значення і назви пишемо лише lǐŋ. Але якщо порожнім є розряд одиниць, то lǐŋ не ставиться.

Відповідь на завдання: 1 — ǐt; 57 — ha cǐp cǎt; 752 — cǎt pak ha cǐp ŋej; 5071 — ha cin lǐŋ cǎt cǐp ǐt.

Повторимо: на олімпіаді це розв’язання набрало б, так само як і детально розписаний розв’язок, повний бал. Тож віримо, що, розуміючи переваги другого варіанта, ви зможете використати його собі на максимальну користь.

Бажаємо успіхів!

(Текст підготувала учасниця олімпіади срібний призер МОЛу Ада Мелентьєва.)