Нижче наводимо розклад заходів на 2017/18 н. р. Розклад є орієнтовним та протягом року може змінюватися.
Зверніть, будь ласка, увагу:
- На відміну від попередніх років, участь у цьогорічній Київській відкритій олімпіаді зможуть узяти виключно переможці відкритих відбіркових етапів: київської районної олімпіади чи регіональних олімпіад та — додатково — переможці інтернет-олімпіади, яка пройде наприкінці січня (як виняток, журі може запросити до участі у Київській олімпіаді школярів, які не стали переможцями жодного з цих змагань, але показували гарні результати раніше — див. уточнення).
- Регіональні олімпіади пройдуть лише в тих областях, які забезпечать їх організацію. Якщо ви представляєте навчальний заклад чи наукову установу і бажаєте провести даний етап змагання у своєму регіоні, ми будемо раді прийняти від вас заявку на адресу (відповідь має надійти протягом доби).
Шкільний етап олімпіади в Києві | жовтень — листопад | Київ | Учні з Києва |
Районний етап олімпіади в Києві | 3 грудня,
неділя | Київ | Переможці шкільних олімпіад |
Регіональні відкриті олімпіади | 3 грудня,
неділя | Вибрані регіони | Усі українські учні, крім киян, за умови попередньої реєстрації |
Інтернет-олімпіада | 27...29 січня | Інтернет | Українські та іноземні школярі за умови попередньої реєстрації |
Київська відкрита олімпіада | 10 березня, субота
(командний тур);
11 березня, неділя
(особистий тур) | Київ | Переможці районного етапу, регіональних олімпіад та/або інтернет-олімпіади |
Відбір на міжнародну олімпіаду і тренувальні збори | 6...9 квітня | Київ | Переможці Київської відкритої олімпіади |
Літні тренувальні збори | 19...24 липня | Київ | Переможці відбору на міжнародну олімпіаду та частина призерів Київської відкритої олімпіади |
Міжнародна олімпіада | 25...31 липня | Прага (Чехія) | Переможці відбору на міжнародну олімпіаду |
Раніше опубліковано першу та другу частини розповіді.
Субота, 30 липня
З росіянами вийшло щось на кшталт обміну: якщо в Майсур вони довезли нашого Іллю, то з Майсура в Делі ми допомагали дістатися одній з їхніх учасниць, Юлі.
На момент приїзду на автобусі до аеропорту в Бангалорі до відльоту лишалося ще чимало часу. Здати багаж у камеру схову виявилося не такою вже й простою справою: приймати його відмовлялися без спеціальних замків, у пошуках яких ми оббігали летовище двічі. Шукані замки виявилися виробами з пластику.
На мапі поряд з аеропортом було зображено озеро... Вийти до нього — попри наші відчайдушні спроби — так і не вдалося, зате в процесі блукань ми натрапили на доволі затишний сквер.
Там і провели наступні кілька годин, зіграли у «крокодила» та . Тим часом Ваня забрав у Данила книжку й почав засушувати в ній квіти (насправді я був радий позбутися тієї книжки — Д. М.). Потім повернулись до аеропорту, забрали багаж і зареєструвалися на рейс.
Надвечір ми дістались до Делі, де нас на диво вчасно зустріли й відвезли в готель. Цього разу двоспальними ліжками виявилися облаштовані усі три наші кімнати. Наостанок Маша видала фразу, яка стосувалася відкривання дверей у номери, але загалом може слугувати девізом усієї Індії: «Кажется, что нельзя, но на самом деле можно!»
Неділя, 31 липня
Цього дня постановили відвідати Тадж-Махал. Спочатку думали скористатись громадським транспортом. Хоч ми й купили квитки, сісти на електричку, що проходила через одну з центральних станцій Делі, не вийшло: для цього б довелося, як і всі індуси, заскочити до вагона на ходу і їхати, звисаючи з дверей. Із швидкісним поїздом до Агри (міста, де розташований Тадж-Махал) теж не склалося. На вокзалі нас уже звично посилали з одних віконець у інші, тим часом як автомати з продажу квитків та сайт залізниці в унісон повідомляли про «тимчасові» несправності.
Зневірившись, що зможемо цього дня побачити Тадж-Махал, долею випадку потрапили, однак, у туристичний центр, де нам запропонували більш-менш організований, хоч і недешевий, виїзд до Агри.
По дорозі ми звернули увагу на напис «У цьому таксі поважають жінок», наклеєний у машині гіда. Він одночасно порадував і насторожив.
На вході в Тадж-Махал на нас чекав огляд речей та роздільні для чоловіків та жінок, як завжди в Індії, металошукачі. Усередині комплексу ми провели близько години.
Крім найвідомішого індійського монумента, цього дня побачили ще Червоний форт Агри. А останньою зупинкою стало місце, де — за словами екскурсовода — нащадки людей, що працювали на будівництві мавзолею, виготовляли з мармуру вироби у схожому стилі.
На шляху назад у Делі ми переконалися, що в Індії дійсно не чіпають корів та інших священних тварин, навіть коли вони ходять вузенькими вуличками, перекриваючи більшу частину дороги мотоциклам, легковим авто і навіть вантажівкам.
Понеділок, 1 серпня
Понеділок був фактично останнім днем подорожі. Його ми присвятили експрес-прогулянці по Делі та прагненню побачити якнайбільше: парк з меморіалом Махатми Ґанді, ще один Червоний форт, краєзнавчий музей, гробниці. Ну і, звісно ж, зоопарк, куди без нього? Усі ці місця виявились досить милими й доглянутими, а от навкруги атмосфера була не надто приємною, тому назовні зайвий раз виходити не хотілось (а часом виникало бажання з голови до ніг облитись антисептиком).
Після обіду дехто з нас раптом згадав, що вдома просили привезти індійських чаю-кави-спецій-магнітиків-сувенірів, тож ми почали безрезультатно шукати потрібні магазини; хіба що Маші вдалося обзавестися гарним шарфиком. Уже ввечері ми за допомогою мапи побачили, що були зовсім поряд із потрібною крамницею.
Наостанок ми побували біля Брами Індії. Там з нами востаннє сфотографувалися місцеві: цього разу — жінка з маленькою дитиною зі страшенно нафарбованими очима (спробуйте вгадати, чиї саме очі було нафарбовано).
Поряд із брамою ми втрапили у сильний дощ і більш ніж півгодини простояли на лавці під деревом, поки все навколо заливало водою. По закінченні дощу пройшлися по центральному проспекту та спробували ще підійти до гарної урядової будівлі, але в останній момент нас зловила (а потім відпустила) поліція.
Вечір цього дня виявився напрочуд затишним: команда допізна засиділась за іграми та розмовами.
Вівторок, 2 серпня
Знову два перельоти за один день: через Алмати в Київ. У делійському аеропорту ми мали останню змогу купити індійських цікавинок, чим успішно скористалися.
У Казахстані відчувалося, ніби ми майже вдома: звичні краєвиди, люди, спільний для чоловіків і жінок металошукач. Та все ж залишалося провести ще кілька годин у небі, перш ніж ми опинимось на Батьківщині. Валіза Маші тим часом остаточно із салатового набула кольору хакі, а також стала пом’ятою вже рівномірно. Закінчилася подорож загальними обіймами та надією на зустрічі в майбутньому.
Упевнено можна сказати, що вражень від поїздки вистачить принаймні до наступної міжнародної олімпіади, що пройде у серпні 2017 року в Дубліні.
(У статті використано фотографії Марії Степанюк та Романа Скуріхіна.)
Регламент регіонального етапу